час мовлення

1. n

1) мотика, кирка, кайло; сікач; сокирка

2) ковальське зубило

3) удар (сокири тощо)

4) зазублина, щербина; борозенка, рівчачок; ринвочка

5) зарубка (на дереві), мітка

6) різана рана; поріз; надріз

7) садно (на нозі від удару м'яча)

8) зупинка, запинка (під час мовлення)

9) сухе кахикання

10) захват (у боротьбі)

11) робочий кінь; кінь для верхової їзди

12) шкапа

13) найманий кінь

14) амер. найманий екіпаж

15) розм. таксі

16) «в'ючна тварина» (про людину, обтяжену важкою працею)

17) літературний поденник; компілятор; жалюгідний писака

18) розм. повія

19) мор. палубний годинник

2. adj

1) найманий

2) банальний, трафаретний, заяложений

3) неприємний, нудний, одноманітний (про роботу)

3. v

1) рубати, розрубувати; розбивати на шматки

2) робити зарубку, надрубувати

3) заподіяти різану рану

4) щербити, зазублювати

5) розпушувати, розбивати (грунт)

6) підрізати (гілки)

7) тесати, обтісувати (камінь)

8) кашляти, кахикати сухим кашлем

9) затинатися, зупинятися (під час мовлення)

10) с.г. зрізати, збирати, знімати

11) прокладати борозну

12) давати напрокат (екіпаж)

13) використовувати на тяжкій нудній роботі

14) наймати як літературного поденника

15) опошляти, робити банальним

16) їхати верхи, не поспішаючи

17) давати молодим соколам свободу перед тренуванням

18) розкладати цеглу для просушування

* * *

1) зазублина, борозенка, жолобок; зарубка на дереві, мітка; дiaл. борозна

2) мотика; кирка; кайло; сікач, сокирка; ковальське зубило

3) удар ( сокири)

4) різана рана; поріз, надріз

5) удар по нозі ( у регбі); садно на нозі від удару ( у регбі)

6) зупинка або затримка в мові

7) сухе покашлювання

8) cпopт. захват ( боротьба)

1) рубати, розрубувати; надрубувати; заподіювати різану рану; пробивати, прорубувати, прокладати ( дорогу); робити зарубку; зазублювати

2) розбивати, розпушувати ( мотикою)

3) підрізати ( сучки)

4) тесати, обтісувати ( камінь)

5) різко скоротити, урізати; обкраяти

6) кашляти сухим, уривчастим кашлем

7) icт., дiaл. запнутися, зупинитися ( підшукуючи потрібне слово)

8) дiaл. прокладати борозну

9) cпopт. ударити по нозі ( у регбі)

10) c-г. зрізати, знімати, збирати

1) робочий кінь; кінь, який використовується для верхової їзди, напівкровка; шкапа

2) найманий кінь

3) людина, яка виконує будь-яку важку, нудну роботу; літературний поденник, "негр" ( literary hack); писака

4) aмep. найманий екіпаж; таксі

5) aмep.; cл. тюремний охоронець

6) cл. повія ( garrison hack)

7) мop. палубний годинник ( hack watch)

1) найманий

2) банальний, заїжджений, трафаретний

3) неприємний, нудотний, нудний, одноманітний ( про роботу)

1) здавати внайми, давати напрокат

2) використовувати на нудній, марудній, важкій роботі; наймати як літературного поденника; працювати літературним поденником

3) робити банальним, заяложеним

4) їхати верхи не поспішаючи

5) aмep. працювати водієм таксі; їхати в таксі

6) cл. терпіти, зносити; миритися ( з чим-небудь)

1) миcл. дошка для годівлі сокола; напіввільне утримання ( сокола перед тренуванням)

2) c-г. ясла

3) рама для просушування цегли, риби, сиру

4) бyд. штабель сирцю ( покладений для просушування)

1) миcл. надавати ( молодим соколам) відносну волю перед тренуванням

2) розкладати для просушування ( цеглу)

1) повний, гладкий, товстий, огрядний

2) круглий, округлений (про форму рота під час мовлення)

3) округлий (про фразу); пишномовний (про стиль)

4) звучний, повнозвучний

5) сферичний, кулястий, круглий

* * *

1) повний; товстий, гладкий; круглий, пухлий; округлений ( про форму рота під час вимови)

2) звучний, повнозвучний

3) округлений ( про фразу); пишномовний ( про стиль)

4) сферичний, кулястий

n радіомовлення, трансляція; радіопередача

- broadcasting station радіостанція

- broadcasting time час мовлення

Гайдеггер, Мартин (1889, Мескірх - 1976) - нім. філософ, творчість якого мала вирішальний вплив на формування сучасної філософської герменевтики, екзистенціалізму, антропології, філософії мови, постструктуралізму та психоаналізу. На формування самобутності мислення Г. справила вплив філософська творчість Арцстотеля, Ніцше, Гуссерля, Дильтея, Шелера, Ясперса; поезія Гельдерліна, Рильке. У 1916 р. - початок викладання у Фрайбурзькому ун-ті; од 1918 р. Г. - асистент Гуссерля, 1923 р. - екстраординарний проф. Марбурзького ун-ту,· од 1929 р. - керівник кафедри філософії Фрайбурзького ун-ту (після Гуссерля); в 1933 - 1934 рр. - ректор цього ун-ту. В останні роки жив усамітнено, неподалік од Фрайбурга, в горах, лише зрідка спускаючись донизу, щоб прочитати в ун-ті лекцію. У творчості Г. можна умовно вирізнити два періоди: "ранній" та "пізній". їх розділяє доповідь "Про сутність істини" (1930). "Ранній" Г. ще перебуває в межах традиційної філософії, зокрема, його головний та незавершений твір "Буття і Час" (1927) залишається в концептуальних межах ідей його вчителя Гуссерля про феноменологічну реформацію філософії. Філософія тлумачиться Г. як універсальна феноменологічна онтологія, що має за мету тематизацію розмаїття видів буття сущого, спосіб осягнення їх єдності у понятті Буття (як такого) у межах єдиного трансцендентального горизонту (Часу). Дослідження Буття і Часу отримало назву "фундаментальної онтології". Якщо будь-яке онтологічне дослідження має справу з буттєвими структурами сущого, то у випадку із введеним Г. поняттям Dasein ("буття тут") воно набуває характеру аналітики (розчленувально-вирізняльного опису) екзистенційності (цілісності рівновихідних буттєвих структур - екзистенціалів). Фундаментальна онтологія як екзистенційна аналітика стає можливою лише на підставі того імпліцитного розуміння Буття, яким завжди наділений Dasein. За Г., екзистенційна аналітика як тематичне осягнення буттєвих структур Dasein має герменевтичний характер. Феноменологічна специфіка твору Г. "Буття і Час" полягає в тому, що на відміну від Гуссерля, Г. розширює феноменальне поле до позитивного аналізу "прихованості" (наявного у повсякденному бутті Dasein). Феноменологічна дескрипція наповнюється сенсом тлумачення (герменевтики). Метою герменевтики Dasein стає не лише аналітичне виокремлення і феноменологічний опис буттєвих структур (екзистенціалів) цього сущого, а й експлікація горизонту, в термінах якого відбувається такий опис. Горизонтом (смислом) буттєвих структур Dasein для Г. є часовість як наслідок феноменологічного аналізу "буття-до-смерті", притаманного цьому сущому. Часовий характер буття Dasein розкривається в специфічному екзистенціалі історичності. Наступними кроками мали бути - феноменологічний аналіз вкоріненості Часу в часовості Dasein та темпоральна (часово детермінована) експлікація різних видів буття сущого в межах проекту філософії як універсальної онтології. Проте на поч. 30-х рр. у творчості Г. відбулася суттєва переорієнтація. Суть її полягала у відмові від онтологічного концепту "Буття і Час" і намірі (вперше після Парменіда) осмислити Буття без будь-якої опори на суще О. днак така радикалізація підходів до розрізнення буття і сущого в мисленні "пізнього" Г. привела радше до трансформації, а не відмови від головних інтенцій "раннього" періоду. Філософські наміри Г. трансформувалися в проект "подолання метафізики". Історія метафізики постає як історія "забуття Буття", прогресія мисленевої зосередженості на сущому (від "ідей" Платана до "цінностей" Ніцше), в процесі чого універсум сущого повністю перетворюється у потенційну предметність людської маніпуляції. Справжнє мислення, на думку "пізнього" Г., має осмислювати саме Буття, яке визначає різні види Буття сущого, а не лише один із них. Якщо в "Бутті і Часі" Буття мислиться статично, як горизонтна єдність різних видів буття сущого, то у "пізнього" Г. Буття перетворюється на Подію, яка в стримуючому від виявлення себе посиланні ("епохе") визначає той спосіб буття сущого, який відкривається людині. Зміщуються акценти у відношенні між людиною та Буттям: в "Бутті і Часі" відкритість Буття конституюється екзистенціалами Dasein, у "пізнього" Г. характер відкритості Буття людини залежить від певного історичного "посилання" самого Буття (Події). Буття розкриває себе в історичній динаміці таких "посилань". Творчість "пізнього" Г. підсумовується концептом "історичність Буття". Відповідно зазнає трансформації і спосіб осягнення Буття: якщо у "раннього" Г. мова йде про темпоральні характеристики різних видів буття сущого та похідних від них буттєвих структур, то "пізній" Г. говорить про поетичне мовлення як ту сферу, в якій для кожного покоління оприявнюються сліди доленосного "епохе" Буття. Тому, прислухаючись до мови поетів, ми саме в ній можемо віднайти справжній шлях до Буття.

[br]

Осн. тв.: "Буття і Час" (1927); "Що таке метафізика" (1929); "Кант і проблема метафізики" (1929); "Гельдерлін та суть поезії" (1936); "Вступ до метафізики" (1953); "Ніцше". У 2 т. (1961); "Феноменологія і теологія" (1970).

Ціцерон, Марк Туллій (106, Арпінум - 43 до н. е.) - римський філософ-еклектик, оратор, теоретик риторики. Його життя і діяльність припадають на період активного проникання давньогрецьк. філософії в римську культуру. Особлива роль тут належить представникам Середньої Стої (серед. II ст. до н. е. - поч. н. е.), Панецію (185 - 110 до н. е.) та Посидонію (135 - 51 до н. е.), які відіграли вирішальну роль у поширенні стоїцизму серед освічених римлян за тих часів. Школу Посидонія відвідували також Ц. і Помпей. Від Ц. розпочинається відлік історії римської філософії. В історії культури Ц. належить також місце найвидатнішого оратора Рима, вишуканого інтерпретатора текстів давньогрецьк. філософів З. авдяки глибині й точності осягнення ним філософських творів Платона, Аристотеля, представників скептицизму, стоїцизму, епікуреїзму та простоті й витонченості стилістики їхнього викладу ці твори зажили популярності як у добу Римської імперії, так і в подальші часи. Позитивна роль Ц. як філософа-еклектика виявилася у кількох напрямах. По-перше, він здійснив не механічне "змішування" змісту різних філософських шкіл, а його переосмислення шляхом віднаходження елементів спільного у підходах різних філософів. По-друге, Ц. прагнув урівноважити крайнощі у цих підходах, якщо спільних елементів не існувало. Зокрема, схвально ставився до поміркованих форм скептицизму, заперечував екстремальні прояви аскетизму в етиці стоїків; наполягав на збереженні традицій, але при цьому вважав за необхідне здійснювати їхню поступальну трансформацію; засуджував застосування насильства. По-третє, еклектика стала певним підґрунтям для розширення діапазону творчих здобутків Ц., сприяла створенню ним оригінальних філософських творів, особливо етико-моралістичного змісту. Поєднання у творах Ц. філософської проникливості та мовної досконалості високо цінував Сковорода. У передмові до здійсненого ним перекладу із книги Ц. "Про старість" Сковорода зауважував, що у цьому творі мова "дихає високими думками"; головний герой промовляє не щелепами і не губами, а "серцем і грудьми говорить римлянин". У своїх теоретичних дослідженнях з риторики Ц. наголошував на тісному зв'язку риторики з філософією, мистецтва мовлення із мистецтвом мислення.

[br]

Осн. тв.: "Про природу богів"; "Про обов'язки"; "Про передбачення"; "Про найбільше добро і зло"; "Про дружбу"; "Про республіку"; "Про закони".